Чому я постійно за все переживаю та що з цим робити? Олена Михлик — Психіатр | Психотерапевт | Психолог
«А що якщо?..» — і далі ми можемо продовжити цю фразу безкінечною кількістю варіантів. Але кожен з них буде пов'язаний з невідомістю та непередбачуваністю майбутнього. І якщо ви дуже переживаєте, щоб у вашому житті нічого поганого не трапилось — тоді буде корисно почитати далі. Люди, які надмірно переживають за все, хоч і мають зовсім різний зміст переживань, проте мають спільні прояви на рівні думок, емоцій, тілесних проявів та в поведінці. У думках постійно генеруються страшні сценарії, які можна об’єднати під гаслом: «А що якщо?..», і люди їх сприймають як турботливі та такі, що допомагають запобігти катастрофі. Логічно, що такі думки викликають підвищену тривогу, та її особливість у даному випадку полягає в тому, що, на відміну від панічних станів, де тривога миттєво підвищується до максимальних показників, при даному стані тривога тримається десь на середньому рівні. Але її неприємність у тому, що вона постійна та не покидає людину. З часом наше тіло починає втомлюватися від цього постійного тривожного фону, і ми відчуваємо м’язову напругу, швидку втому, погіршується сон, з’являється головний біль, і людина постійно знаходиться в стані дискомфорту. Знаходячись у постійному напруженні, ми починаємо робити дії, які, як нам здається, можуть зменшити нашу тривогу: перевіряємо, інструктуємо, контролюємо, намагаємося прорахувати все наперед і т. д. Наслідком усього переліченого стають погіршення стосунків, зниження працездатності, погіршення фінансового становища, неможливість нормального відпочинку, розлад сексуального життя.
Які ж є причини такого стану? Фактори, які на це впливають, можна поділити на 2 групи: біологічні (це генетична складова з певним темпераментом і чутливою системою безпеки в головному мозку) та психологічні (травматичний досвід та стресові події впродовж життя).
Щоб зрозуміти, як працює мозок людини з підвищеною тривожністю, спочатку розглянемо, як працює система тривоги у звичайному стані. Людина має дві структури, які забезпечують реакцію тривоги: перша — це «древній сторож» — мигдалевидне тіло, яке не здатне думати і миттєво реагує на будь-яку загрозу викидом адреналіну та робить нас готовими боротися або втікати від загрози. Друга — «Сучасний Керівник» — лобна кора, структура, яка «заспокоює» чутливого охоронця (мигдалевидне тіло). Коли наше мигдалевидне тіло посилає до неї сигнал про небезпеку, вона, проаналізувавши інформацію, вирішує, чи є реальна загроза і чи треба вживати заходів безпеки, або ж надсилає мигдалевидному тілу сигнал «стоп». Коли в житті людини сталося так, що вона пережила багато стресових подій, або близькі люди були схильні за все переживати, бачити у всьому небезпеку та виказувати таке ставлення до подій, то така людина починає сприймати світ як небезпечне місце, де повинно статися щось погане. Внаслідок цього вона постійно «шукає» потенційну небезпеку, щоб «захиститися» від неї. Як результат — лобна кора отримала купу «зайвих небезпечних файлів» і навчилася не тільки реагувати на реальну небезпеку, а ще й передбачати гіпотетичну загрозу і сприймати невідомість як загрозу. І таким чином, наше мигдалевидне тіло сприймає ситуацію, що має невизначеність апріорі, як загрозливу та активує нашу симпатичну нервову систему, і, значить, підвищується рівень стресових гормонів. Таким чином, маючи, з одного боку, гарно розвинений головний мозок, ми можемо аналізувати, передбачати, а з іншого боку — людина єдина істота, мозок якої не розрізняє уявну загрозу від реальної. І саме тому, навіть знаходячись в ідеальних умовах, людина може весь час генерувати тривожні думки, які всі починаються з «а що якщо?..» і сплітаються в різні катастрофічні сценарії.
Тепер розглянемо, на чому ж тримається стан генералізованої тривоги. Зазвичай людина, яка переживає за все, вважає ці хвилювання корисними. Також цим людям притаманна непереносимість невизначеності, негативне ставлення до проблем та уникнення найгіршого сценарію жахливих подій, які, на їхню думку, можуть статися. У людей, які постійно за все переживають, формується особлива система безпеки, яка працює в двох напрямках: захисна поведінка, яка націлена на те, щоб протидіяти підвищенню тривоги («шукати» можливі загрози, постійно переживати, щоб запобігти найгіршому, все планувати, контролювати…) та уникнення, яке націлене на те, щоб чогось не зробити, щоб тривога не підвищилась (краще не летіти у відпустку, бо може щось трапитися з літаком…). Ця система безпеки дає короткострокове полегшення (короткотерміново зменшується рівень тривоги), та в довготривалій перспективі це стає проблемою, тому що жодна людина не може знати наперед, що може статися, і цей нереалістичний стандарт викликає ще більшу тривогу, забирає багато енергії та часу, не дає можливості насолоджуватися життям, псує стосунки з близькими та позбавляє можливості добре виконувати свою роботу.
То що ж ми можемо з цим робити, щоб знизити рівень тривоги? Згідно з протоколами лікування, першою лінією допомоги при такому стані є психотерапія, а саме КПТ. Як саме цей метод може допомогти? У ході роботи в цьому підході ми з вами навчимося розрізняти корисні й некорисні переживання, навчимося технік дистанціювання від некорисних переживань, дізнаємось, які є переконання про «корисність» переживань, збільшимо толерантність до невизначеності, змінимо ставлення до проблем та навчимося технік майндфулнес для плекання щасливого та змістовного життя без надмірної тривоги.
І, звісно, якщо наразі ваш стан такий, що потребує медикаментозної терапії та не дозволяє відразу приступити до психотерапевтичної роботи — то ми розпочнемо лікування тривоги медикаментозним шляхом. Поєднання фармакотерапії та психотерапії — це лікування, яке дає довготривалий ефект та дозволяє швидко поліпшити стан. Якщо ви постійно знаходитесь у стані підвищеної тривоги, яка спричиняє вам сильний дискомфорт — не зволікайте і звертайтеся по допомогу.